Надзвичайні дні

Урзуф

Липневий степ вітає спеклим ранком.
Барвінки, мов небесні ліхтарі.
Ми їдемо туди, де на світанку
Ще сплять, мов немовлята, кораблі.

Де смужкою втрачається дорога,
Де хтось привів коней на водопій.
Народжується день у тиші Бога,
Змальовуючи пензлями обрій.

Ми їдемо до нього – пінним дивом
Стрічає море відданих гостей.
Лоскоче тіло, робить найщасливим
У світі поміж інших всіх людей.

Яке ж величне наше Приазов’є,
Де кожен камінь сам собі є Бог!
Якою ж невичерпною любов’ю
Азовське море бавить свій порог –

Ті береги, що у вербах потонули,
У блискавках креветочних хвостів!
Як своєчасно ми з тобою збагнули
Втекти нарешті разом від усіх!

Втекти і зануритись до невзмога
В кохання проти течі самоти.
«Любити кожен день, як тишу Бога,» –
Шепоче море. Надзвичайні дні!

Мои

Амалия Энш

МОИ СТИХИ

Об использовании материалов сайта.

©amaliaehnsh Copyright: Амалия Энш, 2017



style="display:block"
data-ad-client="ca-pub-1630025895690859"
data-ad-slot="7024275348"
data-ad-format="auto">