Кружляє листя, як мої думки,
У фарах проїжджаючих автівок.
Листопад зимно дихає на Схід
Привітом жовто-висохлих листівок.
То мерехтять серця і ліхтарі,
Як стіни поневічених будинків,
Зруйнованих життів, що лікарі
Тримають за останню павутинку.
Тремтить душа осіннього дощу,
Змиває невимовне, недоречне.
Я біль, як птаха, в небо відпущу,
Навчуся почуватися безпечно.
Навчуся чути звуки голосні,
Навчуся спогадам, та без провини.
Навчуся посміхатись уві сні,
Навчуся засинать в твоїх обіймах.
Об использовании материалов сайта.
©amaliaehnsh Copyright: Амалия Энш, 2022