Тихо здалеку падає листя,
Наче плачуть небесні сади.
То самотність осінньої пісні
Розпорошує світом сліди.
Листя падає зоряним пилом
У спустошені часом серця.
Так безмежність тримає у крилах
Світло долі та, власне, життя.
Об использовании материалов сайта.
©amaliaehnsh Copyright: Амалия Энш, 2024