Лють виходить за межі тіла,
Поглинаючи божевілля.
Відкриває нам зону сили,
Відкидає за борт безсилля.
Вдих і видих, безпечний простір
Намалюєм вражиной кров‘ю,
Повернемо їм кожний постріл
Від Тернополя до Приазов‘я.
І тоді обіймем коханих,
М‘яку іграшку, кішку, ковдру,
Бо обійми лікують рани,
Бо життя в нас завжди на повну.
Бо чекають батьки і діти,
Попри біль і всесвітню втому,
Бо ми вміємо гарно жити,
Бо найкраще у світі — вдома.
Об использовании материалов сайта.
©amaliaehnsh Copyright: Амалия Энш, 2022